Не такий страшний вовк, або радіація і ми.
Що сталося з випромінюванням, котре мало б тривати тисячі років у Хіросімі (1945)?
Якщо ви вважаєте, що Хіросіма буде непридатною для життя ще тисячі років, ви (завдячуючи сумному стану освіти) маєте дуже помилкове розуміння радіоактивного випромінювання.
Перш за все, радіоактивне випромінювання (надалі - радіація) - це не магічна вбивча тварючка.
Ми з вами є радіоактивними (сліди нестабільного Калію в наших кістках). Моя кухня є радіоактивною (сліди нестабільного урану в гранітному підвіконні чи стільниці). Якщо маєте вдома детектор диму (який мав би бути у кожному домі) є велика імовірність що він теж радіоактивний (Америцій - досить радіоактивний, однак нешкідливий, поки ви не вдихнете чи не ковтнете його).
Коли йдеться про радіацію, основними чинниками є тип, інтенсивність та тривалість опромінення.
Малюк (бомба, котру скинули на Хіросіму, прим. моя) містив 64кг збагаченого урану.
Це значить, що уряд переробив багато-пребагато вагонів природної уранової руди щоб виокремити ізотоп,
потрібний для виготовлення бомби. В природі (на Землі) переважно зустрічається U238, котрий має період піврозпаду 4,5 мільярда років. Надзвичайно великий період піврозпаду означає, що енергія у вигляді радіації випромінюватиметься набато довше ніж існує всесвіт, і тому є нешкідливий для живих істот (тим більше що він випромінює альфа-частинки, які не можуть проникнути навіть через нашу шкіру). U238 є надто стабільним для виготовлення бомб. Для бомб потрібно ізотоп урану з набагато меншим періодом піврозпаду, наприклад: U235 з періодом піврозпаду 700млн років. Це означає, що U235 є в 6,5 разів радіоактивнішим за U238, і є настільки радіоактивним, що...
ви можете тримати його в руках без жодної шкоди для здоров'я. Хіба що потрібно одягти захисні рукавиці, щоб частки пилу не потрапили на руки і потім до рота, бо це було б небезпечно).
Уранова руда є набагато небезпечніша як токсин, ніж як радіоактивний матеріал. Коли уран збагачують до 80% - тоді він придатний для використанні у створенні бомб, бо він тоді набагато радіоактивніший, однак все ще безпечний для людини (хіба що ви його ковтнете).
Гаразд, а як він стає небезпечним? Якщо ви зберете достатню кількість U235 і поставите його в потрібні умови - може початися ланцюгова реакція, коли викид нейтронів астрономічно пришвидшує розпад атомів, роблячи уран набагато більш радіоактивним, вивільняючи всю свою енергію набагато швидше. Це може дати вам смертельну дозу радіації впродовж кількох секунд, або ж випаровувати воду для обертання турбін атомної електростанції, або ж чи вибухнути - все залежить від того, наскільки тісно і швидко атоми будуть зібрані разом.
Бомба Малюк була трошки більшою ніж лабораторний експеримент, підвішений до літака. Лише 1,5% урану тоді розщепилося. А решта 64кг піднялися у повітря у вигляді грибоподібної хмари і розсіялася над Тихим океаном. Ой лишенько! Що ж ми накоїли з нашою планетою?!
Та нічого такого, відверто-кажучи. Уран однаково присутній в океані. Земля, зрештою, скеляста планета, а океан приймає все, що змивається з гір і гідротермальних виходів. Кожні 20 кубічних кілометрів найчистішої морської води вже міститьту ж кількість урану, яка була викинута у повітря бомбою. За приблизними підрахунками океан містить 1,332 мільярди кубічних кілометрів води, таким чином він вже містить 66,6млн (гарна цифра, прим. моя) разів більше урану ніж було викинуто бомбою. Іншими словами бомба ніяк не вплинула на кількість урану в навколишньому середовищі. Від слова ЗОВСІМ.
А як щодо тих 1,5%, котрі розщепилися? Це ж та жахлива отрута, так? Ем... так. Більшість з цього перетворилося на високорадіоактивне жахіття, однак:
Не всі ізотопи однакові. Після вибуху атомної бомби, найшкідливішими є ізотопи з найменшим періодом піврозпаду.
Ізотопи як от: ніобій-95, церій-141, барій-140 і зокрема йод-131 є надзвичайно небезпечними, бо мають період піврозпаду тривалістю декілька днів. Вони дуже швидко вивільняють свою радіацію, тому спричиняють багато шкоди, Особливо йод-131, який потрапляючи в тіло прямує до щитовидної залози, і стронцій-89, котрий накопичується в кістках. Ці продукти розпаду є насправді жахливими, щоправда живуть недовго. За декілька тижнів вони вже не можуть змусити вас гуляти по місцині у спецодязі. За рік-другий їх там взагалі вже нема. Залишаються ізотопи-довгожителі як от стронцій-90 та цезій-137, котрі мають період піврозпаду коло 30 років. Вони становлять довготермінову загрозу отримати рак, однак дотепер вони теж практично зникли. Єдине, чо́му вони зараз шкодять - заважають науковцям проводити надточні вимірювання.
А як же бути з "забруднення на тисячоліття"? То не більше ніж дезінформація та істерика.
Я, звісно ж, не применшую жахіття, спричинені вибухом бомби, і не стверджую, що радіація не є шкідливою. Зрозуміло, що вона може спричинити багато шкоди, але й може бути дуже помічною. Замисліться над тим, що Японія, яка першою постраждала від радіації, брала участь у другій світовій війні в основному через контроль над нафтовими родовищами у південній частині Тихого океану. Після війни атомна енергія дала поштовх розвиткові міцної та мирної економіки. Тепер, після вибуху на Фукусімі, нажахані японці мають намір відмовитись від атомної енергетики. І якщо так станеться - то буде велика помилка.
Навіть після Фукусіми загальна кількість загиблих через "мирний атом" у Японії становить 0. У той же час декілька сотень людей загинуло через паніку, спричинену Фукусімою, а близько 20000 американців помирають щороку через рак спричинений радіоактивним радоном, який потрапляє до легенів з надр землі через комини ТЕС (вугілля - дим - легені). Якщо Японія відмовиться від атомної енергетики замість того, щоб оновити АЕС до більш безпечних варіантів (які зараз доступні), то їй (Японії) доведеться хоча б частково отримувати енергію від спалення газу чи вугілля. І тоді радіація, вперше після вибуху бомби, знову буде вбивати японців.*
Цимес в тім, що не потрібно сліпо боятися атомної енергії. ЇЇ слід поважати, розуміти і тих, хто має справу з нею тримати під жорстким громадським контролем. А боятися слід невігластва.
____________________
*Чесно кажучи, мабуть вже вбиває. Значна кількість захворювань на рак легенів спричинена радіоактивним Полонієм, котрий міститься у цигарках. Полоній є ще одним продуктом піврозпаду урану, корий зустрічається у природі (разом з Радоном) і який чомусь накопичують рослини тютюну, роблячи його набагато небезпечнішим ніж якби він був не накопичений.
____________________
Статтю відредагував через відгуки людей, котрі дякували мені за те, що я пояснив, що "радіація то фігня". Я цього не стверджував. Я лиш намагався донести до людей, що радіація буває різною. Не вся радіація однаково шкідлива чи несе неминучу смерть і (як і з усім в житті) потрібно зважати на кошти і користь.
Ось декілька речей, які я хотів би, щоб ви запам'ятали.
1. У світі навколо нас є багато радіації, переважно нешкідливої або ж не шкідливішої ніж вогонь.
2. Радіоактивні матеріали не є шкідливими, через той факт, що у них період піврозпаду триває тисячі чи мільйони років. Насправді чим довший період піврозпаду, тим менш небезпечними вони є.
3. Уран і Торій, котрі зустрічаються у природі, є від природи нешкідливими з точки зору радіології. Але я не хотів би щоб вони були в мене вдома, так само як не хотів би щоб в мене вдома були свинець, кадмій, миш'як та ще купа інших елементів та хімічни хсполук, котрих є повно в нашому світі.
4. Навіть збагачений уран чи плутоній не є небезпечно радіоактивними поки їх не використали у бомбі.
5. Бомби, скинуті на Хіросіму й Нагасакі, мали незначний вплив на середовище, бо були малими, жахливо неефективними, і вибухнули в повітрі. Для природи їхні опади були не набагато страшнішими за звичайний дощ.
6. Це не значить, що можна повертатися до масових наземних ядерних випробувань. Це була дурість і добре, що їх припинили.
7. Це також не значить, що глобальна ядерна війна була б "дрібницею". Ні, не дрібницею. А величезною проблемою, не в останню чергу через можливе використання в ній потужніших та ефективніших бомб.
8. Оскільки кількість радіоактивних матеріалів відіграє таку ж роль у впливі на живі організми, як і період піврозпаду, ядерна війна не знищила б людство зразу чи не була б причиною зомбі-апокаліпсису. Вона в першу чергу збільшила б кількість захворювань на рак у кількох наступних поколінь. Епіцентри вибухів були б придатними лише для коротермінових візитів на десятиріччя. Це у свою чергу спричинило б занепад світової економіки та природнього середовища через страх та пожежі відповідно. Цього слід уникати.
9. Радіоактивні відходи справді можуть бути "небезпечними" впродовж тисяч років. Саме тому ми закупорюємо їх в багаторівневі захисні контейнери. Вони інтенсивно випромінюють радіацію лише перші місяці після "використання", а з часом інтенсивність знижується. Ті, хто борються проти таких звалищ відходів, вважаючи, що звалища мають бути законсервовані на "мільйони років", роблять людству ведмежу послугу. Фактично стан цих звалищ потрібно моніторити впродовж сторічч, однак інтенсивність радіації від них буде настільки незначна, що не зможе спричинити "кінець світу", навіть для тих, хто мешкає неподалік.
10. Рівень радіації знижується з часом. В горах Аппалачі існує територія, котра залишатиметься непридатною для життя щонайменше тисячі років, у звязку з забрудненням металами, спричиненим відкритою виплавкою. Водні джерела на території Америки є під ризиком забруднення кадмієм та свинцем через бездумне викидання використаних батарейок. Полівінілхлоридні труби, якими ми постачаємо питну воду, зроблені з надзвичайно токсичного матеріалу. Існують цілі міста, які мешканцям довелося залишити через пожежі у вугільних шахтах, котрі неможливо загасити. Та навіть глобальне потепління, курва. З усім цим можна було б впоратися, якби політики дослухалися до науковців і вчилися на прикладах з історії (Чорнобиль згадайте).
11. Навіть беручи до уваги жахливі випадки і неналежне зберігання відходів, ядерна енергетка дала людству на порядок більше, ніж людство заплатило за це. Нам це потрібно, і потрібно розвивати цю галузь енергетики поряд з відновними джерелами енергії, як от сонце чи вітер. Однак стандарти для атомної енергетики потрібно підняти набагато вище ніж вони були в минулому.
12. Цього можна досягти не боротьбою з тим, чого ми не розуміємо, а інформуванням і освітою суспільства, щоб суспільство могло розумно регулювати дану галузь.
автор: C Stewart Hardwick
джерело: https://www.quora.com/What-happened-to-the-radiation-that-was-supposed-to-last-thousands-of-years-in-Hiroshima-1945/answer/C-Stuart-Hardwick?ref=fb
Якщо ви вважаєте, що Хіросіма буде непридатною для життя ще тисячі років, ви (завдячуючи сумному стану освіти) маєте дуже помилкове розуміння радіоактивного випромінювання.
Перш за все, радіоактивне випромінювання (надалі - радіація) - це не магічна вбивча тварючка.
Ми з вами є радіоактивними (сліди нестабільного Калію в наших кістках). Моя кухня є радіоактивною (сліди нестабільного урану в гранітному підвіконні чи стільниці). Якщо маєте вдома детектор диму (який мав би бути у кожному домі) є велика імовірність що він теж радіоактивний (Америцій - досить радіоактивний, однак нешкідливий, поки ви не вдихнете чи не ковтнете його).
Коли йдеться про радіацію, основними чинниками є тип, інтенсивність та тривалість опромінення.
Малюк (бомба, котру скинули на Хіросіму, прим. моя) містив 64кг збагаченого урану.
Це значить, що уряд переробив багато-пребагато вагонів природної уранової руди щоб виокремити ізотоп,
потрібний для виготовлення бомби. В природі (на Землі) переважно зустрічається U238, котрий має період піврозпаду 4,5 мільярда років. Надзвичайно великий період піврозпаду означає, що енергія у вигляді радіації випромінюватиметься набато довше ніж існує всесвіт, і тому є нешкідливий для живих істот (тим більше що він випромінює альфа-частинки, які не можуть проникнути навіть через нашу шкіру). U238 є надто стабільним для виготовлення бомб. Для бомб потрібно ізотоп урану з набагато меншим періодом піврозпаду, наприклад: U235 з періодом піврозпаду 700млн років. Це означає, що U235 є в 6,5 разів радіоактивнішим за U238, і є настільки радіоактивним, що...
Уранова руда є набагато небезпечніша як токсин, ніж як радіоактивний матеріал. Коли уран збагачують до 80% - тоді він придатний для використанні у створенні бомб, бо він тоді набагато радіоактивніший, однак все ще безпечний для людини (хіба що ви його ковтнете).
Гаразд, а як він стає небезпечним? Якщо ви зберете достатню кількість U235 і поставите його в потрібні умови - може початися ланцюгова реакція, коли викид нейтронів астрономічно пришвидшує розпад атомів, роблячи уран набагато більш радіоактивним, вивільняючи всю свою енергію набагато швидше. Це може дати вам смертельну дозу радіації впродовж кількох секунд, або ж випаровувати воду для обертання турбін атомної електростанції, або ж чи вибухнути - все залежить від того, наскільки тісно і швидко атоми будуть зібрані разом.
Бомба Малюк була трошки більшою ніж лабораторний експеримент, підвішений до літака. Лише 1,5% урану тоді розщепилося. А решта 64кг піднялися у повітря у вигляді грибоподібної хмари і розсіялася над Тихим океаном. Ой лишенько! Що ж ми накоїли з нашою планетою?!
Та нічого такого, відверто-кажучи. Уран однаково присутній в океані. Земля, зрештою, скеляста планета, а океан приймає все, що змивається з гір і гідротермальних виходів. Кожні 20 кубічних кілометрів найчистішої морської води вже міститьту ж кількість урану, яка була викинута у повітря бомбою. За приблизними підрахунками океан містить 1,332 мільярди кубічних кілометрів води, таким чином він вже містить 66,6млн (гарна цифра, прим. моя) разів більше урану ніж було викинуто бомбою. Іншими словами бомба ніяк не вплинула на кількість урану в навколишньому середовищі. Від слова ЗОВСІМ.
А як щодо тих 1,5%, котрі розщепилися? Це ж та жахлива отрута, так? Ем... так. Більшість з цього перетворилося на високорадіоактивне жахіття, однак:
Не всі ізотопи однакові. Після вибуху атомної бомби, найшкідливішими є ізотопи з найменшим періодом піврозпаду.
Ізотопи як от: ніобій-95, церій-141, барій-140 і зокрема йод-131 є надзвичайно небезпечними, бо мають період піврозпаду тривалістю декілька днів. Вони дуже швидко вивільняють свою радіацію, тому спричиняють багато шкоди, Особливо йод-131, який потрапляючи в тіло прямує до щитовидної залози, і стронцій-89, котрий накопичується в кістках. Ці продукти розпаду є насправді жахливими, щоправда живуть недовго. За декілька тижнів вони вже не можуть змусити вас гуляти по місцині у спецодязі. За рік-другий їх там взагалі вже нема. Залишаються ізотопи-довгожителі як от стронцій-90 та цезій-137, котрі мають період піврозпаду коло 30 років. Вони становлять довготермінову загрозу отримати рак, однак дотепер вони теж практично зникли. Єдине, чо́му вони зараз шкодять - заважають науковцям проводити надточні вимірювання.
А як же бути з "забруднення на тисячоліття"? То не більше ніж дезінформація та істерика.
Я, звісно ж, не применшую жахіття, спричинені вибухом бомби, і не стверджую, що радіація не є шкідливою. Зрозуміло, що вона може спричинити багато шкоди, але й може бути дуже помічною. Замисліться над тим, що Японія, яка першою постраждала від радіації, брала участь у другій світовій війні в основному через контроль над нафтовими родовищами у південній частині Тихого океану. Після війни атомна енергія дала поштовх розвиткові міцної та мирної економіки. Тепер, після вибуху на Фукусімі, нажахані японці мають намір відмовитись від атомної енергетики. І якщо так станеться - то буде велика помилка.
Навіть після Фукусіми загальна кількість загиблих через "мирний атом" у Японії становить 0. У той же час декілька сотень людей загинуло через паніку, спричинену Фукусімою, а близько 20000 американців помирають щороку через рак спричинений радіоактивним радоном, який потрапляє до легенів з надр землі через комини ТЕС (вугілля - дим - легені). Якщо Японія відмовиться від атомної енергетики замість того, щоб оновити АЕС до більш безпечних варіантів (які зараз доступні), то їй (Японії) доведеться хоча б частково отримувати енергію від спалення газу чи вугілля. І тоді радіація, вперше після вибуху бомби, знову буде вбивати японців.*
Цимес в тім, що не потрібно сліпо боятися атомної енергії. ЇЇ слід поважати, розуміти і тих, хто має справу з нею тримати під жорстким громадським контролем. А боятися слід невігластва.
____________________
*Чесно кажучи, мабуть вже вбиває. Значна кількість захворювань на рак легенів спричинена радіоактивним Полонієм, котрий міститься у цигарках. Полоній є ще одним продуктом піврозпаду урану, корий зустрічається у природі (разом з Радоном) і який чомусь накопичують рослини тютюну, роблячи його набагато небезпечнішим ніж якби він був не накопичений.
____________________
Статтю відредагував через відгуки людей, котрі дякували мені за те, що я пояснив, що "радіація то фігня". Я цього не стверджував. Я лиш намагався донести до людей, що радіація буває різною. Не вся радіація однаково шкідлива чи несе неминучу смерть і (як і з усім в житті) потрібно зважати на кошти і користь.
Ось декілька речей, які я хотів би, щоб ви запам'ятали.
1. У світі навколо нас є багато радіації, переважно нешкідливої або ж не шкідливішої ніж вогонь.
2. Радіоактивні матеріали не є шкідливими, через той факт, що у них період піврозпаду триває тисячі чи мільйони років. Насправді чим довший період піврозпаду, тим менш небезпечними вони є.
3. Уран і Торій, котрі зустрічаються у природі, є від природи нешкідливими з точки зору радіології. Але я не хотів би щоб вони були в мене вдома, так само як не хотів би щоб в мене вдома були свинець, кадмій, миш'як та ще купа інших елементів та хімічни хсполук, котрих є повно в нашому світі.
4. Навіть збагачений уран чи плутоній не є небезпечно радіоактивними поки їх не використали у бомбі.
5. Бомби, скинуті на Хіросіму й Нагасакі, мали незначний вплив на середовище, бо були малими, жахливо неефективними, і вибухнули в повітрі. Для природи їхні опади були не набагато страшнішими за звичайний дощ.
6. Це не значить, що можна повертатися до масових наземних ядерних випробувань. Це була дурість і добре, що їх припинили.
7. Це також не значить, що глобальна ядерна війна була б "дрібницею". Ні, не дрібницею. А величезною проблемою, не в останню чергу через можливе використання в ній потужніших та ефективніших бомб.
8. Оскільки кількість радіоактивних матеріалів відіграє таку ж роль у впливі на живі організми, як і період піврозпаду, ядерна війна не знищила б людство зразу чи не була б причиною зомбі-апокаліпсису. Вона в першу чергу збільшила б кількість захворювань на рак у кількох наступних поколінь. Епіцентри вибухів були б придатними лише для коротермінових візитів на десятиріччя. Це у свою чергу спричинило б занепад світової економіки та природнього середовища через страх та пожежі відповідно. Цього слід уникати.
9. Радіоактивні відходи справді можуть бути "небезпечними" впродовж тисяч років. Саме тому ми закупорюємо їх в багаторівневі захисні контейнери. Вони інтенсивно випромінюють радіацію лише перші місяці після "використання", а з часом інтенсивність знижується. Ті, хто борються проти таких звалищ відходів, вважаючи, що звалища мають бути законсервовані на "мільйони років", роблять людству ведмежу послугу. Фактично стан цих звалищ потрібно моніторити впродовж сторічч, однак інтенсивність радіації від них буде настільки незначна, що не зможе спричинити "кінець світу", навіть для тих, хто мешкає неподалік.
10. Рівень радіації знижується з часом. В горах Аппалачі існує територія, котра залишатиметься непридатною для життя щонайменше тисячі років, у звязку з забрудненням металами, спричиненим відкритою виплавкою. Водні джерела на території Америки є під ризиком забруднення кадмієм та свинцем через бездумне викидання використаних батарейок. Полівінілхлоридні труби, якими ми постачаємо питну воду, зроблені з надзвичайно токсичного матеріалу. Існують цілі міста, які мешканцям довелося залишити через пожежі у вугільних шахтах, котрі неможливо загасити. Та навіть глобальне потепління, курва. З усім цим можна було б впоратися, якби політики дослухалися до науковців і вчилися на прикладах з історії (Чорнобиль згадайте).
11. Навіть беручи до уваги жахливі випадки і неналежне зберігання відходів, ядерна енергетка дала людству на порядок більше, ніж людство заплатило за це. Нам це потрібно, і потрібно розвивати цю галузь енергетики поряд з відновними джерелами енергії, як от сонце чи вітер. Однак стандарти для атомної енергетики потрібно підняти набагато вище ніж вони були в минулому.
12. Цього можна досягти не боротьбою з тим, чого ми не розуміємо, а інформуванням і освітою суспільства, щоб суспільство могло розумно регулювати дану галузь.
автор: C Stewart Hardwick
джерело: https://www.quora.com/What-happened-to-the-radiation-that-was-supposed-to-last-thousands-of-years-in-Hiroshima-1945/answer/C-Stuart-Hardwick?ref=fb
Коментарі
Дописати коментар